Новини
Юліан Чаплінський: “Моя задача, щоб забудовники не лише споруджували житло, але й покращували інфраструктуру міста”

10.12.2016

Юліан Чаплінський – головний архітектор Львова – автор багатьох проектів і в місті, і за його межами. Ще до того, як стати головним архітектором, Юліан Чаплінський в 2006 році увійшов до рейтингу ТОП-100 архітекторів України за версією київського архітектурного журналу «А + С». Згодом створене ним архітектурне бюро «CHAPLINSKYY & Associates» стало лауреатом першої премії конкурсу «INTERYEAR 2010» в номінації «Приватний житловий інтер’єр». Також серед досягнень Юліана Чаплинського – премія «Золотий Лев» у рамках конкурсу «Людина року 2010» у Львові (номінація «Архітектор року»). Нинішня розмова з Юліаном Чаплинським стосується перспектив розвитку міста Лева, а також наболілих проблем.– —

Пане Юліан, якими є перспективи розвитку міста? Чи планується розширення меж Львова за рахунок приєднання до нього найближчих прилеглих населених пунктів?

– План міста, який був затверджений у 2010 році, включав у себе амбіційний проект під назвою «Великий Львів» – згідно з ним справді мали би приєднуватися кільканадцять навколишніх населених пунктів: селищ та міст-сателітів, таких як Винники, Брюховичі, Лисиничі…В той же час земельне законодавство змушує нас затвердити межі міста – цей процес уже на завершальній стадії. Вбачається, що розбудова селищ повинна бути органічною. Судячи з реклами, такий процес розбудови уже розпочався – і міська влада Львова не має на це жодного впливу.

– Яким Ви бачите майбутнє міста?

– Яким я бачу майбутній Львів відносно розбудови? Однозначно йдеться про процес ущільнення, і не тому, що я так хочу, а тому, що це є природний процес. Можу декларувати: місто Львів за 10 років кардинально змінилося та стало більш комфортним. Тому однозначно буде зростання кількості нового житла та зростання рітейлу (його продажів), а також однозначно з’являтимуться нові, різні необхідні об’єкти міської інфраструктури. Це і соціальні об’єкти, і культурні, і освітянські. Не мине процес і сфери розваг. Тому що Львів має колосальний потенціал відносно розвитку даної сфери, величезні паркові зони, які можна перетворювати у розважальні центри. А ще у нас є іподром, що, на жаль, по суті, «загниває». Хоча у цілому світі іподроми, кінна індустрія процвітають та приносять власникам великі прибутки, ще й значні податки у казну. Адже кінні перегони в усі часи приваблювали до себе найбільш заможні верстви населення. Львівський іподром теж міг би стати прибутковим та, на жаль, не розвивається, хоч у жодній містобудівельній документації місто жодним чином не зазіхає на зміну його функцій. А ще у нас є великий новий стадіон «Арена», а також незакінчена баскет-арена, здатна перетворитися на колосальний універсальний центр, як спортивний, так і музичний.

– Які райони Львова планується забудовувати багатоповерхівками? Які райони в такому плані є найбільш перспективними?

– Насправді я не прихильник багатоповерхівок, але розумію, що наразі у вже сформованих районах неможливо збільшити кількість житла, оминувши їх спорудження. На сьогоднішній день є затверджений план розбудови району Підголоско – цей район об’єктивно стрімко розвивається, оскільки там є ще ряд ділянок, передбачених для багатоповерхової розбудови. Окрім того, існує детальний план по району Збоїщ, який мені вкрай не подобається і який би я хотів переробити. Насправді наразі немає такого потужного інвестора, що проклав би дорогу разом із інженерними мережами, продовживши вулицю Миколайчука, – для цього потрібні надвеликі ресурси. Я хотів би трохи переробити детальний проект, який розробив «Містопроект», тому що він має московський масштаб, не притаманний для європейських міст. Об’єкт дуже потужний, із можливістю заселення близько 50 000 людей – це, по суті, ціле місто. Є також амбіції щодо забудови вздовж вулиці Мазепи. Інструментальний завод зараз розробляє містобудівну концепцію – хоче просити нас дозволу споруджувати житловий квартал. Зрештою, той самий Сихів ще не вичерпав себе по наявності землі для забудови. Вулиця Стрийська теж щільно розвивається, особливо район між автовокзалом та стадіоном. Вулиця Шевченка свої можливості вже, по суті, вичерпала. Територію мехсклозаводу теж забудовують, як і військові частини. Фактично крупною, незабудованою «плямою», що залишається на мапі Львова, нині є територія автобусного заводу. Втім, вона, мабуть, не буде забудована, бо там надзвичайно критична ситуація з власниками, судовою тяганиною тощо. Окрім того, на мою думку, це місце варто зарезервувати під якийсь громадський об’єкт.

– Які райони Львова планується забудовувати багатоповерхівками? Які райони в такому плані є найбільш перспективними?

– Насправді я не прихильник багатоповерхівок, але розумію, що наразі у вже сформованих районах неможливо збільшити кількість житла, оминувши їх спорудження. На сьогоднішній день є затверджений план розбудови району Підголоско – цей район об’єктивно стрімко розвивається, оскільки там є ще ряд ділянок, передбачених для багатоповерхової розбудови. Окрім того, існує детальний план по району Збоїщ, який мені вкрай не подобається і який би я хотів переробити. Насправді наразі немає такого потужного інвестора, що проклав би дорогу разом із інженерними мережами, продовживши вулицю Миколайчука, – для цього потрібні надвеликі ресурси. Я хотів би трохи переробити детальний проект, який розробив «Містопроект», тому що він має московський масштаб, не притаманний для європейських міст. Об’єкт дуже потужний, із можливістю заселення близько 50 000 людей – це, по суті, ціле місто. Є також амбіції щодо забудови вздовж вулиці Мазепи. Інструментальний завод зараз розробляє містобудівну концепцію – хоче просити нас дозволу споруджувати житловий квартал. Зрештою, той самий Сихів ще не вичерпав себе по наявності землі для забудови. Вулиця Стрийська теж щільно розвивається, особливо район між автовокзалом та стадіоном. Вулиця Шевченка свої можливості вже, по суті, вичерпала. Територію мехсклозаводу теж забудовують, як і військові частини. Фактично крупною, незабудованою «плямою», що залишається на мапі Львова, нині є територія автобусного заводу. Втім, вона, мабуть, не буде забудована, бо там надзвичайно критична ситуація з власниками, судовою тяганиною тощо. Окрім того, на мою думку, це місце варто зарезервувати під якийсь громадський об’єкт.

 – У Львові триває будівельний бум: чи не кожна компанія декларує спорудження одразу кількох об’єктів. Тобто міська влада, по суті, не заперечує проти забудови міста багатоповерхівками?

– Міська рада – не політичне утворення, а архітектурне управління – це суто технічне управління, яке зобов’язане видавати містобудівні умови та обмеження на той чи інший об’єкт. Якщо об’єкт нерухомості інвестора чи земельна ділянка знаходяться контекстуально та мережево у місці з можливістю будівництва багатоквартирного житла, то ми того заперечувати не маємо права. Інша справа, що ми можемо правити це на рівні безпосередньо деталей у містобудуванні, тобто щодо забезпечення інфраструктурою тих чи інших об’єктів, визначення різних габаритних параметрів, щільності забудови,– тут ми можемо впливати. Але в принципі я вважаю, що інвестиційний клімат вимірюється не звітами, а кількістю наявних будівельних кранів на горизонті. І коли ми у Львові бачимо багато кранів, для мене це свідчить про хороший інвестиційний клімат. Моя задача не «відкрити чи закрити кран усім», а щоб місто максимально скористало з того будівництва, тобто щоб забудовники не лише будували собі житло, але ще й покращували інфраструктуру міста, а також вливали внески у його бюджет. І в кінцевому результаті потрібно формувати архітектурну школу, адже Львівська політехніка готує спеціалістів – серед них чимало талановитих, – то чому б їм тут не працювати. Я не бачу проблеми у будівництві багатоповерхівок у Львові, втім, бачу проблему в їх безликості. Будучи нині начальником управління архітектури, саме з безликістю новобудов і намагаюся боротися – доволі часто мені це вдається.

_______________________________________________________________________________

Інвестиційний клімат міста вимірюється не звітами, а кількістю наявних будівельних кранів на горизонті.

_______________________________________________________________________________

– В одному зі своїх інтерв’ю 2013 року Ви сказали, що Львів «стоїть» у своєму архітектурному розвитку та що немає єдиної концепції розвитку міста, немає бачення майбутнього міста, немає ідеології. Яким є нині Ваше бачення з цього приводу?

– Коли я це декларував, насправді мав на увазі, що архітектура на Заході завжди є обличчям інновацій в економіці, бізнесі та всіх сферах життя, або ж стартом тих інновацій (так, як у Голландії). На жаль, в Україні, зокрема у Львові, архітектура більше нагадує сам процес будівництва без архітектури. Коли ми дивимося на бажання максимально спростити структуру будинку та перетворити його на «чергову просту шафу» з типовим поверхом, без жодного просторового підходу, то очевидно, бачимо велику проблему. Буквально за цей рік мені вдалося дуже багато змінити у головах девелоперів щодо їх сприйняття архітектури та показати їм європейські приклади та правила для покращення. Багато з них зрозуміли, що я говорю не про фасади та колір штукатурки або форму вікон, а про містобудівельні аспекти.

– Яким є Ваше бачення єдиної концепції розвитку Львова?

– Є декілька житлових комплексів, які проектуються і по яких нам вдалося знайти порозуміння із забудовниками та зробити разом нормальні, грамотні містобудівельні концепції. Зокрема, я дуже задоволений концепцією, яка зараз буде затверджена та покладена в основу детального плану території колишнього заводу залізобетонних виробів, де створена єдина хороша просторова модель, коли до обговорення залучалися всі співвласники та орендарі землі, а також знаходився консенсус між ними та мешканцями прилеглого району. Це була настільки переконлива робота, що ніхто з мешканців, які прийшли на громадські слухання, не мав суттєвих заперечень. Також нині є великий шмат вулиці Луганської, а також між проспектом Червоної Калини та Зеленої, по яких нині ведеться фантастично грандіозна розробка фахівцями Львівської політехніки плану з упорядкування цієї території. Оскільки одні мають бажання залишити виробництво та далі вести там бізнес, а інші хочуть заповнити її житловими будинками, тому були конфлікти. Насправді дана територія є вельми цінна та вельми перспективна, хоч за радянських часів вона була хаотично забудована. Коли я презентував на фестивалі «Просто неба» в Одесі проект із упорядкування, він викликав захоплення навіть у нефахівців, бо під впливом тих змін усе стає дуже правильним та системним. І це є та ціль, до якої треба прагнути нам усім: місто має розвиватися системно та гармонійно.

_______________________________________________________________________________

Якби у нас був хоча б один прецедент, коли влада показала, що вона є справ- ді владою, і силові структури показали, що вони є, коли незаконно зведену новобудову згідно з рішенням суду знесли, – тоді ніхто подібним більше не займався б і ситуація змінилася би у кардинально іншу сторону.

_______________________________________________________________________________

Скажімо, 10 років тому про ІТ-шників знали одиниці, тепер же Львів вважають ІТ-шним містом, де працює 15 000 таких спеціалістів, які дають прибуток 13,5% до міського бюджету. Тобто всього 15 000 осіб порівняно з 750 000 населення, але який великий дохід створюють! Тому говорити про майбутню концепцію розвитку міста складно. Чи буде в майбутньому Львів столицею ІТ-технологій? – не знаю… Чи буде Львів містом розваг? – теж не знаю… Адже живемо в час, коли не можемо передбачати далеку перспективу: в нас, як мінімум, війна, постійні зміни влади, часті революції тощо. Тому міська влада та управління архітектури зокрема мусить постійно аналізувати майбутнє тієї чи іншої ділянки чи інвесторської діяльності, а також розробляти велику кількість різних ймовірних сценаріїв та розглядати комплексно велику територію навколо та аналізувати її майбутнє, але щоб це було ще й дуже й дуже системно. Тому я більше вірю в таку собі імпровізацію, але імпровізацію, переконливу для всіх. Це, по суті, має бути свого роду соціальний договір.

– Якими є головні проблеми у Львові в галузі зведення новобудов?

Головні проблеми – дуже прості. Перш за все, це неповноцінне законодавство в галузі містобудування з багатьма «дірками» у дні, заточене під забудовника, а не під архітектуру. Та на додачу дуже серйозна ситуація щодо відсутності силових органів, які де-факто є, а де-юре – відсутні: поліції повноцінної ще немає, а прокуратурі «позв’язували» руки. Ще є неспроможний інститут новоствореної інспекції і суди, які видають незрозумілі рішення стосовно галузі містобудування, не завжди її розуміючи. Цим користуються недобросовісні будівельники, які часом стартують, не маючи всіх дозвільних документів, а потім за допомогою судів узаконюють свої дії. Ось звідки з’являються скандальні новобудови. Ще однією проблемою є певна відсутність архітектурної школи. Натомість часто стикаюся з тим, що неграмотний проектант просто креслить вигідну забудовнику кількість метрів, при цьому не дотримуючись жодних існуючих норм. І тоді місто виступає «поганим поліцейським», бо вимагає їх дотримання, тим самим не дає забудовнику заробити його мільйони.

– Як вважаєте, яку міру відповідальності несе архітектор?

– Архітектор, у першу чергу, несе соціальну відповідальність за зведені відповідно до його проекту будівлі. Я завжди притримувався та буду притримуватися цієї думки.

– На Вашу (головного архітектора) думку, які з нових багатоповерхових об’єктів є більш вдалими?

– Чимало об’єктів вважаю непоганими. Такий, як на мене, комплекс є на вулиці Бойківській (компанія «Еко- Дім»). Також вдалими є будинки на вулиці Пасічній (компанія «Ваш дім»), у тому числі й проект «Вілла Магнолія» – це нове слово в архітектурі. Зрештою, непоганий проект має той же ЖК «Парус», висотністю якого мені не раз дорікають, хоч погодження на такий проект у «Паруса» було ще з 2008 року. Та ми таки понизили його будівельні амбіції з 16 поверхів до 11 з двома домінантами по 13 поверхів. Ще добрий проект має будинок біля «ІнтерСіті», що на проспекті В. Чорновола (компанія «Інтергалбуд»). З існуючих мені подобається така типова польська, лаконічна будова на вулиці Стрийській, котру «Градобуд» зводить хоч із домінантою в 9 поверхів, проте акуратно, не псує панорами. Так само непоганим, як на мене, є об’єкт на вулиці Зарицьких – бачу вже, що він буде вдало вписаний у довкілля.

Інсайт: Буквально за цей рік мені вдалося дуже багато змінити у головах девелоперів щодо їх сприйняття архітектури та показати їм європейські приклади та правила покращення. Багато з них зрозуміли, що я говорю не про фасади та колір штукатурки чи форму вікон, а про містобудівельні аспекти.

– Побутує думка, що у Львові борються з побудовою будинків вище 15 поверхів…

– Своє упереджене ставлення до багатоповерхівок я кардинально змінив, побувавши в Америці, у Чикаго. Там, окрім хмарочосів, місто ще й потопає в зелені, квітах, є чисті вулиці, машини не стоять на тротуарах, а всюди панує дух гіпербізнесу і водночас відпочинку в розкішних парках, а люди всі усміхнені. Звичайно, я не збираюся робити зі Львова Чикаго. Проте не так страшна поверховість, як страшне «архітектурне потворство». Є навіть один приклад у Львові, коли містобудівна рада рекомендувала змінити на проспекті В. Чорновола проектну 16-поверхівку на 20-поверхівку, але зробити її більш тоншою та делікатнішою. Тому я не вважаю, що висота – зло, злом є відсутність розуміння композиції. Бо, якщо дивитися з Ратуші у напрямку вулиці Мазепи, там не спостерігається жодної силуетності, лише ряди 9-поверхових «шаф», архітектура яких, по суті, нічим не збагатила місто. Водночас, коли оцінювати панораму Сихова, ряди тих же «шаф» там збагачені окремими тонкими домінантами-«свічками» – це є нормальна концепція. Звичайно, щодо висотної забудови в історичному ареалі – там уже свої, вже зовсім інші вимоги, навіть щодо форми дахів.

_______________________________________________________________________________

Я такий самий мешканець Львова і теж претендую на те, щоб місто розвивалося, – воно достойне рухатися вперед разом із бізнесом та зміною аспектів комфорту.

_______________________________________________________________________________

– За словами Андреаса Гоферра, професора урбаністики Віденського технічного університету, Ви не приймаєте рішення одноосібно, а прислуховуєтеся до думки колег та іноземних експертів із планування. Чия думка для Вас є найбільш вагома?

– Свого часу, до створення своєї компанії у 2006 році, я пробував себе у 5 проектних компаніях, із них 4 були львівські. Працював у Володимира Слезя, Миколи Рибальчука, Віктора Марченка – це люди певного віку, з фаховим досвідом, з реалізованими об’єктами. Їхню думку дуже шаную, завжди прислухаюся до неї. Хоч і не завжди я погоджую їхні нові проекти, але ми маємо порозуміння. Не дуже задоволений я співпрацею з Львівською політехнікою, яка, маючи потужний потенціал, на жаль, не продукує жодних інновацій, хоч я і знаходжу порозуміння з керівником інституту архітектури Богданом Черкесом. Містобудівна рада, створена мною, складається як із досвідчених чиновників старшого покоління, так і з молодих архітекторів. Це кандидат архітектури Антон Коломейцев, а також Богдан Бой, Юра Столяров, Микола Шеремета, Данило Швець –люди, що постійно проектують, із ними можна подискутувати. Не люблю популізм, проте мені цікава будь-яка думка, спрямована на конструктив.

– Пане Юліан, на посаді головного архітек- тора міста Львова Ви вже півтора року. Якими до- сягненнями можете пишатися?

– Я розумію, що люди надто багато чекають від цієї посади як від такої, що все ж має і політичний зміст. Причому підвищені очікування пов’язані і з львів’янами, і з мером. Хоч уряд дуже обмежив повноваження міського управління архітектури, зробивши його технічним. Водночас я задоволений співпрацею з нашим мером, бо він прислухається до моєї думки як фахівця і в деяких питаннях навіть допомагає знизити наявний градус дискусії із забудовником. Можу похвалитися, що за останній рік ми дуже багато залучили фахівців із Заходу, зокрема урбаністів із Амстердаму та урбаністів із Лейпцига. Нам вдалося підключити іноземців для модернізації вулиці С. Бандери, причому фінансування є німецьким.Та найбільшою своєю заслугою вважаю заміну багатьох детальних планів на сучасну містобудівну концепцію: це території заводу «Кінескоп», залізобетонних виробів, а тепер ще й інструментального заводу. Також ми зуміли зупинити амбіції забудовника на розі вулиць Стрийська-Наукова, біля озер: наполегливо рекомендували споруджувати там не житло, а конгрес-готель – для цього я запросив з метою консультацій чимало західних спеціалістів щодо проектування та побудови власне конгрес-готелів. Також залучив американських та німецьких спеціалістів для консультацій щодо будівництва УКУ. І хоч посада головного архітектора – більше модератор, аніж архітектор, втім, тішуся: мені вдалося відновити повагу до цеху архітекторів, їхньої праці.

_______________________________________________________________________________

Я не бачу проблеми у будівництві багатоповерхівок у Львові, втім, бачу проблему в їх безликості. Будучи начальником управління архітектури, саме з безликістю новобудов і намагаюся боротися.

_______________________________________________________________________________

Ми живемо в час страшних інформаційних війн, коли про архітектора можуть сказати все що завгодно і нікому за це нічого не буде. Мені дуже прикро, що нині більшість таких фахівців, по суті, «загнані під плінтус» попри те, що у Львівській політехніці діє потужна школа архітекторів. Завжди наводжу приклад, як колись було за Австрії та Угорщини. Хто споруджував будинок? – архітектор Левинський, архітектор Захаревич… А що маємо тепер? Хто споруджував будинок? – забудовник такий-то. А де архітектор? І таке відбувається не лише на рівні Львова, але й України. По суті, цех архітекторів перетворили, вибачте, на «хідник». Тому саме Львів разом із його містобудівною радою покликаний підвищити престиж архітектора – вважаю це чи не основною своєю заслугою. Завжди вислуховую кожного фахівця, який приходить до мене за порадою. Я завжди підкреслюю, що хочу говорити швидше з архітектором, аніж із інвестором, бо перший швидше зрозуміє концепцію забудови. Ось це і є ті основні речі, які роблю із задоволенням.

Вiдгуки про Юліан Чаплінський: “Моя задача, щоб забудовники не лише споруджували житло, але й покращували інфраструктуру міста”
0
0
0
0
0
0 відгуки
Допоможи читачам обрати квартиру
Додати свій відгук
Залишити коментар
Для того, щоб додати коментар, будь ласка, авторизуйтесь:

Дiзнайтесь актуальну
iнформацiю про акцiйнi та
спецiальнi пропозицii вiд забудовникiв i приватних
iнвесторiв

Детальніше
Хочете купити квартиру ?
Замовити дзвінок
8.00 - 20.00
без вихідних
Гаряча лінія
38 067 8 277 277
З вами зв’яжеться наш менеджер стосовно будь-якого вашого запитання